Акція з організації громадянами України допомоги щодо матеріально-технічного та медичного забезпечення Збройних Сил України. Передача підтримки організується шляхом створення єдиного мобільного номеру «565», зателефонувавши на який кожний бажаючий може автоматично перерахувати на підтримку Української армії 5 грн.
 
Чорнухи головна
   Чорнухи — селище міського типу, центр Чорнухинського району Полтавської обл. Географічні координати Чорнух: 50*16" п.ш., 37*57"с.д.(G).
   У Чорнухах народився видатний український поет, філософ, просвітитель Григорій Сковорода. В селищі знаходиться літературно-меморіальний музей  Г.С.Сковороди з садибою його батьків.
   Чорнухи розташовані на лівому березі річки Многи. Територія населеного пункту займає площу 690 га . Селище має автостанцію і автобусний зв'язок з Полтавою, Києвом, Лубнами, Пирятином, Лохвицею. Найближча залізнична станція Пирятин знаходиться за 38 км. 
   Дата заснування населеного пункту невідома. Перша згадка про цю місцевість  датується 1261 роком. Є припущення, що Чорнухи, як фортеця для захисту від печенігів та половців, були засновані ще за часів Київської Русі, але наприкінці 13 століття були зруйновані монголо-татарами. Потім згадка про містечко зустрічається в 1641 році. В інвентарній книзі 1647 р. Чорнухи значились серед володінь князя Вишневецького на Полтавщині.
    У січні 1648 розпочалась національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького.  З початком війни чорнухинці сформували дві козачі сотні, які ввійшли в склад Кропивненського полку (полковник Філон Джалалій). В складі Кропивенського полку чорнухинці були до розгрому Вишневеччини (володінь Яреми Вишневецького з центром у м. Лубни). Після створення Лубенського полку Чорнухинські сотні, та Городищенська і Куріньківська були переведені до нього і залишались там аж до ліквідації полкового устрію в Україні.
   Під час гетьманування Івана Виговського ( 1657 -59 р.р.) розпочалася російсько - українська війна 1658-59 р.р. Причинами початку війни було намагання царського уряду отримати реальний контроль над Гетьманщиною, запровадити свою адміністративну, судову владу. Вибори гетьмана проводити під своїм контролем. Також було намагання підкорити Українську церкву московському патріарху. Відчувши опір гетьмана такій політиці, Москва підбурила частину козаків на протигетьманське повстання, а після його поразки ввела свої війська. У червні 1658 року російські війська боярина Григорія Ромодановського спалили Чорнухи за підтримку гетьмана Виговського, а більшість людей містечка винищили. Також ними були спалені і сусідні міста Лубни, Пирятин та інші.
   У 1665 містечко теж було спалене, але відродилось і було вільним до середини 18 ст., коли багато навколишніх земель було роздаровано царським урядом.
   Події Північної війни (1720-1721 рр)  не оминули і Чорнухинщину. Козакам Чорнуської і Городиської сотень довелося в різні періоди воювати, як проти шведських військ так і російських. Відомо, що частина залоги Батурина, спаленого військами О.Меншикова, складалася із козаків Лубенського полку, а отже там були і  жителі Чорнухинщини. До сьогодні білою плямою є події грудня 1708 року на Чорнухинщині. За версією радянського дослідника О.Шутоя, Чорнухи були спалені шведами, при цьому загинуло 1600 жителів містечка, було спалено також Воскресенську церкву. Відомі ж історичні джерела свідчать, що в Чорнухах взимку 1708-1709 рр. стояло 3000 шведів (навряд чи вони залишилися на постій на попелищі). Документи 1710-1712 рр. також не фіксують значних руйнувань на Чорнухинщині. Діє Воскресенська церква, працює ратуша, у межах Чорнуської сотні відкривається Свято-Троїцький Чорнуський Красногірський монастир і т.п., тому очевидним є факт, що факт захоплення містечка  шведами мав місце, але але масштаби руйнувань і кількість загиблих є перебільшеними завдяки старнням радянських і сучасних російських істориків,
   Багато чорнухинців були учасниками 1-ї світової війни, революційних подій. Під час громадянської війни жителі Чорнух були в різних політичних таборах і вели між собою запеклу збройну боротьбу. У 1920 році на Чорнухинщині організувався і діяв проти більшовиків повстанський загін отамана Гонти.
   В 1923 році Чорнухи - райцентр Лубенського округу, у якому 2318 жителів. У 1927 році -725 дворів, 3392 жителі. Внаслідок політики колективізації та після голодомору  населення Чорнух зменшилось і при перепису в 1939 році становило 2973 жителі.
   Багато жителів Чорнух загинуло під час 2-ї світової війни. З 17.09.1941 по 17.09.1943 року  Чорнухи перебували під німецькою окупацією. 227 жителів  Чорнух були вивезені на примусові роботи до Німеччини.
   На початку 1960-х років в звязку з укрупненням Чорнухинський район був ліквідовиний, а з 1.01.1967 року Чорнухи знову стали райцентром.
   У 1971 році населений пункт одержав статус селища міського типу. В 1984 році населення Чорнух - 2900 чол.
   Під час проведення референдуму за незалежність України, чорнухинці проголосували "ЗА" (90.2%).
    На 1.01 2002 року в Чорнухах  було 3138 жителів. Кількість населення на 1.11.2008 р. - 2695.
   В економіці району провідне місце займає сільське господарство, яке спеціалізується на виробництві зерна, кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику, молока, мяса. Основними виробниками сільськогосподарської продукції є великі сільськогосподарські підприємства,  ВАТ "Чорнухиптиця" та 10 фермерських господарств. 
    В Чорнухах знаходяться: Чорнухинське територіально-відокремлене безбалансове відділення Полтавської дирекції банку "Полтавабанк", Чорнухинська філія Лубенського державного Ощадного банку України N!! 146/053 ", Чорнухинська філія ЗАТ "Приватбанк", Чорнухинське відділення банку "Креді Агріколь", працюють 5 банкоматів. У грудні 2012 року в приміщенні колишнього торгового центру райспоживспілки відкрився перший в селищі супермаркет "Оптовичок".

  Лічильники відвідувань сайту: 
     Counter  
 
Weblime studio 2008